“Почесні громадяни Києва. 1872–1917” Тетяна Водотика

Книга “Почесні громадяни Києва. 1872-1917” стала лавреатом конкурсу Книжка року 2019 у номінації Візитівка, підномінації Краєзнавча і туристична література / етнографія / історія повсякдення / дорожні нотатки.

“Почесний громадянин міста Києва”… Що це за звання, хто міг його отримати у Старому Києві та за які заслуги. Пошукам відповідей на ці та інші питання присвячене наше видання. Під однією обкладинкою зібрані розповіді про два десятки відомих людей, які жили, або певний час працювали в столиці Південно-Західного краю з другої половині XIX до початку XX століття. Серед них є бізнесмени й громадські діячі, вчені й лікарі, губернатори  і генерал-губернатори, міські голови та навіть два прем’єр-міністри. Внесок більшості з них у розвиток Києва був відмічений міською думою – вони удостоїлися звання почесного громадянина. А є й ті, хто жертвував величезні кошти на благодійність, багато часу приділяв міським справам і беззаперечно мав би отримати визнання у вигляді почесного громадянства, але чомусь цього не сталося.

Процедура набуття почесного громадянства в Києві за імперських часів була досить тривалою й відбувалася в декілька етапів. Подання робила міська дума  – іноді одним “пакетом” для декількох осіб – а затверджував його особисто імператор, тому папери проходили від Києва до Петербургу всі кола бюрократичного пекла.

Міська дума, представлена гласними (депутатами), що тоді втілювали волю киян, висувала кандидатів  на отримання цього звання, виходячи з того, яку користь людина принесла місту. Завдяки  великим фінансовим внескам  видатні меценати й жертводавці, коштом яких у Києві будувалися лікарні  й притулки для бідних, гімназії та училища, музеї та церкви, отримували почесне громадянство. І це була вдячність за добрі справи, реалізовані певною особою на користь Києва.

Книга “Почесні громадяни Києва. 1872-1917” розрахована як на фахових істориків, так і на широке коло читачів, які цікавляться історією Києва.

Рецензія: Почесні олігархи як “креативна сила суспільства”