«Чоловіки одягалися в хутряні шуби до землі». Якими раніше були київські зими і як з ними справлялася влада — історія і фото
![](https://varto.kiev.ua/wp-content/uploads/2020/12/00_Заставка.jpg)
Володимирська вулиця взимку. 1890-ті роки (Фото: Надано Оленою Насировою)
Автор: Олена Насырова
Як на сильний сніг, ожеледицю та інші «подарунки» природи реагувала міська влада в старому Києві, якими бували київські зими, який вигляд мали вулиці, чим розважалися містяни в холодну пору року і який одяг носили. Про все це — у новому матеріалі спеціально для НВ головної редакторки видавництва ВАРТО Олени Насирової.
Ще довго кияни згадуватимуть «добрим» словом нерозторопність комунальників під час ожеледиці грудня 2020 року. І хоча важко порівнювати мегаполіс другого десятиліття ХХІ століття з губернським містом кінця ХІХ — початку ХХ століття, багато хто зараз запитує: а як на подібні виклики природи реагувала міська влада в старому Києві, та й взагалі, якими бували київські зими, який вигляд мали вулиці, чим розважалися містяни в холодну пору року і який одяг носили.
Одразу слід зазначити, що Київ у старі часи неодноразово переживав природні лиха у вигляді сильних злив, катастрофічних паводків, рясних снігопадів і ожеледиці. Судячи з фотографій і листівок, які дійшли до нас, площі й вулиці навіть безпосередньо в центрі взимку не завжди своєчасно очищали від снігу і льоду.
![](https://varto.kiev.ua/wp-content/uploads/2020/12/01.jpg)
![](https://varto.kiev.ua/wp-content/uploads/2020/12/02.jpg)
Як і зараз, прибирання міста залежало від моторності та вольового рішення міського начальства. Наприклад, київський журналіст Сергій Ярон у своїй книзі «Спогади старожила», що вийшла в 1910 році, але присвяченій 1880-м, подає кумедну розповідь, як з нагоди очікуваного візиту до Києва імператора Олександра ІІ поліцмейстер Борис Гюббенет віддав «наказ про очищення снігу і сколювання криги з бруківки і тротуарів».
Наказ з якихось причин не виконав багатий купець і великий домовласник Микола Хряков. Тоді поліцмейстер «викликав 50 арештантів, і коли лід скололи, наказав відкрити парадні двері, що ведуть у квартиру господаря, і скласти весь сколений лід у вестибюлі». Сьогодні важко уявити подібне, навіть якщо під численними офісами і будинками, де працюють і живуть багаті кияни, виростуть крижані айсберги.
![](https://varto.kiev.ua/wp-content/uploads/2020/12/03.jpg)
За старих часів містяни чекали настання холодів з радістю, оскільки налагоджувався санний шлях. Більшість продуктів у місто доставляли з-за Дніпра, тож чим довше тривало осіннє бездоріжжя і не приходили морози, тим вищими були ціни на молочні продукти і м’ясо, крім того, зупинялося постачання таких необхідних на зиму дров та інших габаритних вантажів. Частково ця проблема вирішилася після побудови Ланцюгового мосту, рух через який відкрили в 1853 році.
![](https://varto.kiev.ua/wp-content/uploads/2020/12/04.jpg)
Безпосередньо в місті морози та іноді досить сильні снігопади, що супроводжували їх, створювали чималі незручності. Після появи доброго снігового покриву багато колісних екіпажів ставили на полоззя, водночас швидкість пересування зростала, але виникали й свої проблеми. На відміну від нашого часу, проїжджу частину практично не чистили, за винятком хіба що Хрещатика, де розташовувалася міська дума. Тому по сніжних вибоїнах пересуватися в екіпажі було нелегко і навіть небезпечно. Причому настільки, що, кажуть, лікарі-гінекологи в ті часи не рекомендували вагітним жінкам трястися на снігових заметах задля уникнення передчасних пологів.
![](https://varto.kiev.ua/wp-content/uploads/2020/12/05.jpg)
З появою в 1890-ті роки в Києві трамвая постало питання про відповідальність за безперебійну роботу цього виду громадського транспорту і підтримання в належному стані трамвайних рейок. Тоді впровадили і систему штрафів, які стягувалися з приватної фірми, що володіла київським трамваєм. Наприклад, на початку 1906 року поліція уважно стежила за тим, як Товариство Київської міської залізниці (київський трамвай) прибирає сніг на лініях і біля них.
У січні городовий повідомив, що на Бібіковському бульварі (тепер бульвар Шевченка) «робочі міської залізниці… розкидали зібраний по полотну Міської залізниці сніг і лід на бруківку уздовж Миколаївського парку (зараз парк Шевченка). … Вимогу … не скидати сніг виконати не захотіли».
Ну, з кого ж запитати за прибирання снігу вздовж трамвайних колій, якщо не з приватних власників? Ясна річ, що Товариство отримало пристойний штраф — 60 руб. з розрахунку 1 руб. за кожен погонний сажень (2,13 м) довжини лінії, на якій було зафіксовано порушення.
![](https://varto.kiev.ua/wp-content/uploads/2020/12/06.jpg)
Але заради справедливості слід зауважити, що міський транспорт працював узимку досить стабільно. Безперебійно функціонував Михайлівський підйом (київський фунікулер), який забезпечував сполучення між Верхнім містом і Подолом.
![](https://varto.kiev.ua/wp-content/uploads/2020/12/07.jpg)
Трамваї, найімовірніше, теж дотримувалися розкладу, інакше публіка не стояла б на зупинці біля Бессарабки, а розхапувала б візників, які чергували поруч в очікуванні клієнтів.
![](https://varto.kiev.ua/wp-content/uploads/2020/12/08.jpg)
Основна робота з прибирання снігу та очищення тротуарів від льоду покладалася на київських двірників, оскільки ні про яку спецтехніку, крім мітли і лома, тоді ніхто не чув. Якщо ж через погодні фактори в місті виникали екстремальні ситуації, до боротьби зі снігом залучали солдатів і арештантів.
У сильні морози небідна публіка могла провести час у теплі будинку, у клубі або ресторані, а чиновний люд випити «для зігріву» в трактирі. Погано доводилося поліцейським, які несли службу надворі, а також посильним, рознощикам газет та іншій «дрібній сошці», вимушеним працювати в будь-яку погоду. Особливо страждали ті, хто не мав житла. Тоді в Києві не було відносно теплих підземних переходів біля станцій метрополітену, тому в холодні ночі в різних місцях міста запалювали і підтримували багаття, біля яких можна було трохи зігрітися.
![](https://varto.kiev.ua/wp-content/uploads/2020/12/09.jpg)
А ось багата молодь, одягнувшись тепліше, із задоволенням ходила на каток і гуляла в зимових київських парках. Маленькі гімназисти, надівши ковзани, виходили на перервах у двір 1-ї київської гімназії (зараз це внутрішній двір «жовтого» корпусу Київського національного університету ім. Тараса Шевченка) і там брали участь у снігових баталіях, які описав Костянтин Паустовський у своїх знаменитих мемуарах. А в художній дитячій повісті Валентини Осєєвої «Дінка» головна героїня, повернувшись вдень з гімназії, «поспіхом обідала і, захопивши свої ковзани, бігла на бульвар кататися». Схоже, що алею Бібіковського бульвару тоді не чистили від льоду.
Старші ж гімназисти і студенти каталися на освітлених ковзанках вечорами й у вихідні дні, коли там грав духовий оркестр. Це описано у того ж Паустовського в романтизованій ним історії про киянку Катю Десницьку — майбутню принцесу Сіаму.
![](https://varto.kiev.ua/wp-content/uploads/2020/12/10.jpg)
Одна з таких ковзанок працювала взимку для всіх охочих у садибі Федора Мерінга. Зараз приблизно на його місці розташовується площа Івана Франка.
![](https://varto.kiev.ua/wp-content/uploads/2020/12/11.jpg)
Слід зауважити, що Київ все-таки місто майже південне, тому занадто снігові або незвичайно морозні зими бували не так вже й часто. Але до зими готувалися серйозно і зимовий одяг купували заздалегідь. За спогадами мемуариста Олександра Паталєєва (повністю опублікованими в газеті «Последние новости» в 1913—1916 роках) у другій половині ХІХ століття в зимовий час «дами одягалися в великі салопи з дуже коротенькими рукавами, що надівалися тільки до ліктів». Це компенсувалося теплою муфтою. Мода на таку довжину рукава і муфту в дещо зміненому вигляді зберігалася і в 1910-ті роки.
![](https://varto.kiev.ua/wp-content/uploads/2020/12/12а.jpg)
![](https://varto.kiev.ua/wp-content/uploads/2020/12/12б.jpg)
А ось чоловіча мода за 30−40 років зазнала більш серйозних змін. Якщо за часів Паталєєва «чоловіки одягалися взимку в довгі до землі хутряні шуби з бобровими камчатськими комірами з пелериною, маючи на голові боброві шапки з оксамитовими денами або картузи з котикового хутра з таким самим козирком», то до початку ХХ століття довгополі шуби пішли в минуле, а їх місце зайняли набагато демократичніші пальто, часто з каракулевим коміром.
![](https://varto.kiev.ua/wp-content/uploads/2020/12/13.jpg)
Гірше в морози доводилося тим, хто в будь-яку пору року зобов’язаний був носити форму — інженери, військові, поліцейські, листоноші, вагоновожаті, студенти, гімназисти. Але хай там як, у формі або в цивільному вбранні кияни з задоволенням ходили взимку в київські парки.
![](https://varto.kiev.ua/wp-content/uploads/2020/12/14.jpg)
![](https://varto.kiev.ua/wp-content/uploads/2020/12/15.jpg)
Вкритий льодом Царський сад навряд чи був комфортним місцем для прогулянок, проте знаходилися охочі відвідати його і в таку негоду. Хоча немає додаткових відомостей, і, можливо, фотограф, який зробив знімок для цієї листівки, якраз хотів зобразити для нащадків досить рідкісну для Києва ожеледицю такого масштабу.
![](https://varto.kiev.ua/wp-content/uploads/2020/12/16.jpg)
Але на більшості старих листівок краєвиди київських зимових парків прекрасні: і Володимир, що дивиться на вкритий льодом Дніпро, і розчищені доріжки Володимирської гірки, і засніжена Аскольдова могила, і Купецький сад…
![](https://varto.kiev.ua/wp-content/uploads/2020/12/18.jpg)
![](https://varto.kiev.ua/wp-content/uploads/2020/12/19.jpg)
![](https://varto.kiev.ua/wp-content/uploads/2020/12/17.jpg)
Тож не дивно, що кияни з задоволенням розсилали привітання з Різдвом, Новим роком і Хрещенням на таких поштівках із краєвидами київських парків друзям і знайомим. Можливо, саме тому і збереглася до наших днів велика кількість таких листівок.
Додаткові матеріали:
“Сергій Ярон. Київ у 80-х роках” Спогади старожила
“Старый Киев. Из воспоминаний старого грешника” Александр Паталеев
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.