“Хрещатик відомий і невідомий” Михайло Рибаков

У книзі розповідається про історію, а головне — про куль­турну роль центральної вулиці Києва — Хрещатика. Крім те­атрів, кінотеатрів, цирків, розглянуто широкий комплекс пи­тань історії і розвитку інших культурних закладів, що в різний час існували на Хрещатику: навчальні заклади, культурні та освітні товариства, видавництва, бібліотеки, книгарні тощо. Приділено увагу також і культурі бізнесу на Хрещатику.

Книга кандидата історичних наук Михайла Олександровича Рибакова «Хрещатик відомий і невідомий» являє собою збірку історико-краєзнавчих розвідок різного тематичного спрямування. Книга Михайла Рибакова містить 57 нарисів, які висвіт­люють роль Хрещатика як центру адміністративного, торговель­ного, особливо культурного життя Києва. Значну увагу при­ділено навчальним закладам, культурним товариствам, видав­цям і власникам книжкових крамниць, кінотеатрам і циркам, театрам і виставкам, власникам відомих торгових закладів і фірм тощо. Ґрунтовні статті присвячено Музично-драматичному інсти­туту ім. М. Лисенка і Публічній бібліотеці, Київському літера­турно-артистичному товариству і єврейській «Культурній Лізі», видавництву «Друкарь» і майстерні друкарської справи, історії цирку і кінематографа, київським фотографам і друкарям, а також тогочасним бізнесменам. Розповіді про них не обмежуються «хрещатицькими» адре­сами і сюжетами, автор всебічно простежує їхню історію.

Автор першим у києвознавстві акумулював інформацію про діяльність театрів на Хрещатику, висвітливши історію 20 (!) з них упродовж перших чотирьох десятиліть XX ст. Піонерський характер мають нариси про освітні заклади, книжкову справу, циркове життя вулиці. Маловідомими є імена київських кни­гарів Ф. Йогансона, С. Літова, М. Оглобліна, родини Ідзиковських, театрального рецензента М. Ніколаєва, театрального діяча О. Крамського, актора В. Вронського, письменника і теоретика кіно О. Вознесенського, кінооператора В. Добржанського, пор­трети яких цікаво змальовані в нарисах.

Роль Хрещатика як своєрідного центру мистецького життя міста від 1870-х рр. і до 1941 р. вперше розкрито в описі ху­дожніх виставок, що влаштовувалися тут за різними адресами. Не менший інтерес викликають нариси про музичні магазини і майстерні, кондитерські та їхніх власників. М. Рибаков, зокре­ма, вперше описав такі великі комерційні заклади на Хрещати­ку, як Торговий дім «Людмер і сини», фірми «Бр. Брабець», «Бр. Єлісєєви», поглибив наші знання про відомі родини Балабух і Семадені, ювелірне мистецтво Й. Маршака, про музичні майстерні і магазини фірми «Саламандра» та «Зінгер».

Звернемо увагу на той факт, що в русифікованому Києві на центральній його магістралі краєзнавець дослідив осередки на­ціональної української культури (Музично-драматичний інсти­тут ім. М. Лисенка, театр «Березіль», Театр юного глядача, Радіотеатр, видавництво «Друкарь», перша українська державна кіностудія «Українфільма» та ін.).